У великому інтерв’ю екс-керівник британської спецслужби пояснює, як змінюється шпигунство через Китай, війну Росії проти України, технології й штучний інтелект — і чому розвідка вже не про романтику, а про холодний розрахунок.
Світ, який бачить професійна розвідка, сьогодні виглядає більш небезпечним і хаотичним, ніж будь-коли з часів холодної війни. Річард Мур, що майже сорок років працював у спецслужбі та очолював MI6 з 2020 року, називає сучасну міжнародну систему «менш упорядкованою», ніж будь-коли у своїй кар’єрі. На його думку, кількість криз і «вільних кінців» у глобальній політиці робить національну безпека крихкою.
Ключовим фактором цієї нестабільності він вважає одночасний розрив відносин із Росією та погіршення діалогу між Вашингтоном і Пекіном. Після агресії Росії проти України та охолодження контактів між США і Китаєм зникли звичні «рейки» зовнішня політика жила після 1945 року. Мур відверто визнає: він не залишає світ у кращому стані, ніж застав його, але підкреслює, що це ніколи не було завданням конкретної спецслужби.
Китай у розповіді Мура – головний довгостроковий виклик для розвідспівтовариство Заходу. Він підкреслює парадокс: Пекін — одночасно можливість і загроза. З одного боку, без Китаю неможливо вирішувати глобальні проблеми на кшталт клімату, світової торгівлі чи регулювання штучний інтелект. З іншого — його цінності та інтереси часто різко розходяться з позицією Лондона та союзників.
Тому, підкреслює Мур, завдання уряду — будувати прагматичні відносини, залишаючись «жорстким удома». Це означає системну протидію кібератаки, шпигунству, політичному впливу й економічному тиску, які здійснює Китай. За його словами, активність китайських спецслужб проти Британії «майже безперервна», і до цього доводиться адаптовувати як MI6, так і MI5.
Скандал із провалом гучної справи проти двох британців, обвинувачених у роботі на Китай, Мур коментує обережно, але прямо визнає: Пекін активно збирає дані про політику Лондона. Водночас він застерігає політиків від моралізаторства щодо шпигуни як явища, адже й сама Британія має потужні спецслужби й активно працює проти інших держав. Межу ж він проводить там, де починається гібридна війна з використанням насильства.
На його думку, саме Росія стала головним прикладом того, як гібридна війна виходить за допустимі рамки. Спроби підривів, отруєння, підпал складів із допомогою для Україна — все це, за словами Мура, інша якість загрози, ніж «класичне» шпигунство. Тут, вважає він, толерантність має бути нульовою, а відповідь — максимально жорсткою на рівні союзників.
Водночас колишній керівник MI6 визнає, що китайська загроза носить радше довгостроковий, структурний характер. Сі Цзіньпін, на його думку, уважно спостерігає за реакцією Заходу на війну Росія проти України. Якщо Захід проявить слабкість, це може підштовхнути Пекін до ризикованіших дій у Південно-Китайському морі чи щодо Тайваню, де інформаційна війна вже доповнює військові приготування.
Окремий блок розмови Мур присвячує Володимиру Путінові. Він стверджує, що за наявними даними Путін не має наміру завершувати війну на прийнятних для Києва умовах. Для Кремля це не просто питання території, а прагнення перетворити Україна на контрольований сателіт за моделлю Білорусі. Тому, вважає Мур, єдиний шлях до реальних переговорів — посилення тиску на Росію.
Під тиском він розуміє не лише санкції, а насамперед військовий фактор: зміцнення оборонної промисловості України, дозвіл на ширше застосування далекобійних систем, посилення ППО. Окремо він згадує й внутрішній тиск на Путіна — зокрема через обмеження доступу Росії до критичних технологій та ресурсів, без яких її економіка поступово слабшатиме.
Цікаво, що, оцінюючи політичну роль Дональда Трампа, Мур утримується від критики й підкреслює його «щире прагнення миру». Водночас він нагадує, що Путін — колишній офіцер КДБ, який сприймає будь-які переговори як майданчик для маніпуляцій. У цьому контексті розвідка має забезпечувати лідерів максимально тверезою картиною намірів Москви.
За лаштунками геополітики Мур розповідає й про трансформацію самої професії. Класична агентура — вербування людей, що мають доступ до секретів, — залишається в центрі роботи MI6. Але над нею нависає новий вимір: тотальний цифровий нагляд, великі масиви даних, алгоритми до стеження, які поширюються з Китай по всьому світу й ускладнюють непомітну роботу офіцерів.
Саме тому він називає сучасне шпигунство «гонкою озброєнь». Спецслужби змагаються не лише в агентурній роботі, а й у технологіях: від аналізу даних до захисту своїх мереж від кібератаки. Штучний інтелект, на його думку, вже став ключовим інструментом для пошуку людей, готових співпрацювати, і для фільтрації мільйонів сигналів у реальному часі.
Водночас розвиток технологій не скасовує людського виміру. Мур підкреслює, що робота розвідка завжди базується на довірі між офіцером та джерелом. Вербування — це побудова глибоких, інколи небезпечних стосунків, у яких одна людина погоджується ризикувати всім заради спільної справи. Якщо спецслужба здобуде репутацію такої, що «використала й кинула», у неї просто не буде людей, готових допомагати.
Окрема частина інтерв’ю присвячена етичним дилемам, що постали перед британські спецслужби після 11 вересня. Мур наполягає, що помилки були, але системної співучасті в тортурах не було — інакше, стверджує він, офіцери сиділи б у в’язниці. Водночас він визнає: британська сторона мала раніше усвідомити масштаби проблеми й побудувати потужніші запобіжники.
Сьогодні, за його словами, уся система працює на основі суворої юридичної рамки: будь-які ризиковані операції мають бути «необхідними й пропорційними». Це стосується і контртерористичних дій, і взаємодії з партнерами, які не завжди дотримуються демократичних стандартів. Тут досвід минулих років став жорстким уроком для всього розвідспівтовариство.
Важливим мотивом розмови стає посилення відкритості MI6. Мур згадує, що погодився на більшу публічність — від інтерв’ю до появи служби в соцмережах — не заради піару, а щоб залучити нові таланти та технологічні компанії. Сучасні стартапи зі сфери штучний інтелект, кібербезпеки чи сенсорики часто не мають часу проходити довгу процедуру допуску, а спецслужби без їхніх інновацій ризикують відстати.
Через Національний фонд стратегічних інвестицій у безпеку Британія фактично створила власний аналог американського In-Q-Tel: державний капітал заходить у перспективні компанії, а розвідка отримує доступ до готових рішень. За словами Мура, близько 40% проєктів, у які інвестував фонд, згодом стали реальними інструментами роботи спецслужби.
Особистий вимір його історії майже повна протилежність романтизованому образу Джеймса Бонда. Він описує кар’єру як непрестижну назовні, з обмеженнями, секретами навіть від близьких родичів та відсутністю публічного визнання. Людина, яка йде в розвідка, має погодитися з тим, що головна нагорода — не слава, а усвідомлення значущості місії.
Підсумовуючи, Мур малює картину світу, в якому конфлікти високої інтенсивності — від Україна до Близького Сходу — переплетені з невидимою боротьбою спецслужби. Гібридна війна, інформаційна війна, кібератаки, технологічна конкуренція й боротьба за таланти зливаються в єдину «гонку озброєнь розвідки». І успіх у ній, на його переконання, вирішуватиме, чи зможуть демократії зберегти перевагу у ХХІ столітті.
