Коли перша леді шукала оновлення для образу чоловіка, вибір упав на Віктора Анісімова — дизайнера, який знав Володимира Зеленського ще з часів КВК. Тоді він уперше умовив команду коміків надягнути класичні костюми. Через двадцять років завдання стало складнішим: війна не залишала простору для легковажності.
Анісімов не соромиться зізнатися: президент не цікавиться модою й одягається для комфорту. Але саме це стало відправною точкою. Якщо костюм — то такий, що підкреслює суб’єктність держави, не зраджуючи фронтовому дрес-коду. Якщо зміни — то еволюцією, а не зламом символів воєнного часу.
Дизайнер починав не з подіумів. Вихованець радянського військового інституту, будівельник у Донецьку, він прийшов у моду випадково — зіштовхнувши метал і тканину у консольні вішалки, що стали арт-об’єктом. Український тиждень моди відкрив у ньому автора зі сталевою геометрією й філософською дисципліною.
Після лютого 2022-го у нього «відмерло відчуття краси». Замість капсул — одяг для тероборони, замість авангарду — функціональність. Та невдовзі країна навчилася жити під сирени, а мода повернула зміст: збирання ідентичності, терапія для суспільства, мова дипломатії, що працює поряд із бронею.
Перший підхід до гардероба президента — інженерний, майже військовий. «Крок 1»: чорна куртка з прямими низами та кутами 90°, силуетно наближена до польової форми. Вона знімала напругу між вимогами протоколу та фронтовою етикою, не руйнуючи головний символ — солідарність із солдатом.
Президент Володимир Зеленський у Херсоні, Україна, 2022 рік — Фінбарр ОʼРайлі
«Крок 2» пом’якшив геометрію: з’явилися округлі кути, легша лінія плеча, ще без краватки, але вже з натяком на діловий баланс. Публіка сперечалася: це костюм чи ні? Суть була в іншому — президент демонстрував готовність до переговорних залів, не здаючи окопної правди війни.
Потім народилася формула «suitish»: військово-церемоніальний жакет із брюками кольору хакі-блек і темно-синя альтернатива з тригерами прапора — пшеничний бутоньєр і синь ночі. Синій варіант Зеленський відкинув як «занадто модний», натомість чорний прийняв — стриманий, зібраний, суверенний.
Чому чорний? У Анісімова це не просто колір — це метод. Чорне гасить візуальний шум, конвертує увагу в форму: плечі, посадка, пропорції. Чорне дисциплінує фото- та телекамеру, вносить стабільність у хаос протоколів, протестів, брифінгів. Коли країна у війні, надлишок відтінків може заважати змісту.
Критична рамка — міжнародний контекст. Після скандальної зустрічі у Білому домі в лютому будь-який різкий перехід до костюма виглядав би капітуляцією перед зовнішнім тиском. Відтак вибір на користь еволюції був політичним рішенням: не здаватися символами, але керувати їхньою динамікою.
Символи важать. Польовий зелений — емблема колективної мобілізації, чорнота — код жалоби та стійкості, синій і жовтий — сигнал державності. Анісімов оперує ними як стратег емоцій: знижує контраст там, де громіздка дипломатія, і підвищує, де потрібна суб’єктність у кадрі на саміті.
Його мова — геометрія. Прямі кути зчитуються як незламність, округлі — як готовність до діалогу, micro-плечі — як контрольоване лідерство без агресії. Текстура — матова, щоб не «світитися» під спалахами; силует — unisex-глянець воєнного часу, що не нав’язує гендер, але нав’язує дисципліну.
Пан Анісімов за лаштунками перед своїм показом під час Українського тижня моди у вересні — Фінбарр ОʼРайлі
Критики запитують: чи доречна мода під час війни? Відповідь у тому, що мова одягу — це мова сигналів. Вона дешевша за танки, але іноді ефективніша за пресрелізи. Коли лідер виходить у «suitish», він каже союзникам: країна тримає фронт і протокол водночас, і це без пафосу, без театру.
Анісімов уникає пафосу свідомо. Його чорні капсули — це утилітарність, де кожен шов виконує роботу. Широкі брюки не про тренд, а про свободу кроку між турнікетами й трибунами. Кроєні під обстріли графіки доби, вони працюють у літаках, бункерах і на подіумах без «переодягального» конфузу.
Важлива й етика виробництва: локальні тканини, майстерні з коротким плечем логістики, рішуча відмова від зайвих декоративів. У воєнний час надлишок — дешевий. Мінімалізм Анісімова — це економія суспільного ресурсу, що резонує з очікуванням виборця: достойно, без марнотратства.
Брендинг держави тут не менш значущий за лого модного дому. Коли президент у чорно-безвізерунковому «формалі» зустрічає критичного союзника, він не продає історію про «красиво». Він продає історію про «готовий». М’який крок до класики — сигнал інституційної зрілості, а не торгового дому.
Чи є межа «suitish»? Так. Наступним кроком дизайнер бачить класичний костюм. Але момент має бути політично виправданим: перемога, великий договір безпеки, історичний саміт. Класика заради класики — порожній жест. Класика як нагорода за витривалість — символ нової фази країни.
Творіння пана Анісімова на Українському тижні моди у вересні — Фінбарр ОʼРайлі
Водночас «м’який костюм» уже працює як дипломатичний інструмент. Він знімає інформаційний шум навколо «светр vs. піджак», повертає фокус до змісту — оборонних пакетів, санкцій, ППО, фінансування. Гардероб стає шумоізоляцією для меседжу, а не його конкуренцією.
Анісімов не міфологізує президента, але називає його «найкрутішим хлопцем» — не за стиль, а за витривалість. У цій оптиці дизайнер виконує роль інженера-комунікатора: він не «одягає владу в розкіш», він зшиває форму з функцією, роблячи імідж невидимою опорою політичного тіла.
Поза Банковою дизайнер лишається модульним: чорні унісексові комплекти, широкі штани, боксі-жакети, кроп-гольфи, паралімпійська форма — все в межах чіткої технічної естетики. Чорний — його мова, Air Jordan — його іронія, а складні металеві архітектури — давня пам’ять про інженерне коріння.
Повернення «дорогого синього» Анісімов відтермінував. Поява флагманського синього з «пшеничним» акцентом — жест, що потребує ідеального політичного моменту. Інакше він зчитується як «модність», а не як державність. Поки що чорний лишається працюючою уніформою важких часів.
Висновок простий: одяг лідера — це не про тренди, а про контроль наративу. «Suitish» — це мостик, який дозволяє Зеленському залишатися «верховним головнокомандувачем» у символах і одночасно — «державником» у кабінетах. Міст, яким зручно йти до дня, коли класика стане свідоцтвом миру.
Маркетинговий ефект уже тут. Суперечки про «чорний піджак без краватки» відійшли, поступившись обговоренню вмісту переговорів. Роль стиліста — замовкнути, аби заговорили аргументи. Це й є головний KPI модного інженерінгу у великій політиці під час війни.
Президент Дональд Трамп і президент України Володимир Зеленський у п’ятницю проводять переговори в Овальному кабінеті Білого дому — Ендрю Харнік
Анісімов нікого не переконує в красі костюма. Він переконує у доречності форми. І якщо наступним кроком стане класика, це буде не капітуляція перед протоколом, а фіксація нової реальності: країна перейшла рубіж виживання й увійшла у фазу перезаснування інститутів та нормального часу.
Поки цього не сталося, «чорний формалізм» лишається оптимальною відповіддю добі. Він стриманий у кадрі, економний у виробництві, надійний у маршрутах, і — головне — підсилює зміст. У країні, де кожне слово й кожен жест мають вагу, така економіка знаків працює краще за гучні лозунги.
Дизайнер визнає: «Я лише створюю одяг, а обирає він». Це важливе застереження проти культу стиліста. У демократії останнє слово за політиком і виборцем. Стиль потрібен, доки він служить змісту. Там, де він намагається командувати — починається провал.
Коли наставатиме «крок 4», він має бути зумовлений не критикою у Вашингтоні й не флуктуаціями соцмереж. Єдине прийнятне підґрунтя — стратегічний поворот у війні та зовнішній політиці. Тоді класичний костюм стане не модою, а підписом під новою главою української історії.
До того часу Анісімов і далі триматиме лінію: геометрія без пафосу, чорно-біла дисципліна, інженерія, що обслуговує державну комунікацію. Це не «лук», це інфраструктура. А інфраструктура має бути міцною, непомітною та ефективною, як броня, що не скрипить під камерою.
Українська мода загалом виграє від цієї стратегії. Вона доводить, що може бути мовою дорослої держави: суворою, функціональною, без істерик і ефектів. Коли на кону суб’єктність, навіть дрібні шви стають політикою. І коли вони якісні — країна звучить чіткіше за будь-який спічрайтинг.
Президент України Володимир Зеленський закликав вільні країни об'єднатися для боротьби з силами глобального безладу — Дейв Сандерс
