Літні місяці 2025 року в Італії стали справжнім випробуванням для кур’єрів, які працюють у сфері доставки їжі. Якщо раніше їхні будні й так були пов’язані з небезпеками — від шаленого трафіку до низьких тарифів, то цього літа додався ще один фактор: безжальна спека. Посеред розпеченого асфальту Риму й Палермо кур’єри мусили боротися не лише за заробіток, а й за власне здоров’я.
У Римі влада, керуючись висновками Національної дослідницької ради, заборонила роботу під час найспекотніших годин дня. Це означало, що кур’єри втратили один із найбільш прибуткових відрізків — доставку обідів. Для багатьох, як для Камрана Хана з Пакистану, це стало ударом по бюджету: щоденний заробіток зменшився майже вдвічі, падаючи до 25–30 євро. За відсутності оплачуваних відпусток чи лікарняних такі обмеження перетворилися на пастку.
У Палермо, де подібних заборон не було, кур’єри продовжували працювати попри спеку. Їхні історії свідчили про іншу сторону проблеми: головний біль, зневоднення, швидке розрядження телефонів на сонці. І все ж вони продовжували виходити на маршрути, адже, як зазначив один із них, «оренда не дешевшає, коли спека зростає».
Компанії доставки намагалися реагувати по-різному. Just Eat почала переводити кур’єрів у статус співробітників, забезпечуючи базові соціальні гарантії. Але більшість компаній і далі працюють із фрілансерами, позбавляючи їх захисту.
У Римі курʼєри та рознощики їжі стали працівниками на передовій під час спеки. Спроба Glovo виплатити водіям бонуси за роботу в спеку мала зворотний ефект в Італії минулого місяця — Енріко Паренті
Найгучніший скандал спричинила іспанська Glovo, яка запропонувала бонуси за роботу в спеку: від 2% до 8% надбавки залежно від температури. Ідею розкритикували профспілки, вбачаючи в ній спробу «купити» здоров’я кур’єрів.
Після критики Glovo відмовилася від бонусів, замінивши їх на компенсацію вартості води та мінералів. Але навіть ці заходи суд у Мілані визнав недостатніми. Тепер компанії зобов’язані надавати захисне спорядження — від кепок до сонцезахисних окулярів — і виплачувати 30 центів за кожну доставку при температурі понад 25 градусів.
Попри формальні нововведення, реальність залишилася жорсткою. Кур’єри, особливо мігранти з Пакистану та інших країн, продовжують працювати, адже альтернативи немає. Їхні слова звучать майже одностайно: «Це небезпечно, але ми повинні». Вони обирають ризик перегріву, аби мати змогу сплачувати рахунки й підтримувати родини.
Ситуація оголила вразливість гіг-економіки, де працівники залишаються без соціальної «подушки» у критичних умовах. У той час, коли кліматичні зміни обіцяють ще спекотніші літа, ця проблема лише загострюватиметься. Італійський досвід показує: без реформ у сфері трудових відносин подібні конфлікти між захистом здоров’я й заробітком лише множитимуться.
Для європейських столиць ця історія стає попередженням. Кліматичні виклики вже змінюють трудові практики, і перші під ударом опиняються ті, кого система вважає «тимчасовими» — кур’єри, будівельники, сезонні працівники. Їхні історії свідчать: без реальної соціальної підтримки навіть «маленькі бонуси» перетворюються на ціну життя.