Міністерство юстиції США фактично відмовилося від однієї з ключових тез, якою роками оперувала адміністрація Дональда Трампа у політиці щодо Венесуели. Йдеться про твердження, що президент Ніколас Мадуро очолює реальний наркокартель під назвою «Cartel de los Soles».
У новій редакції обвинувального акта Мін’юст США визнав: «Картель Сонць» — це не формалізована злочинна організація, а радше система патронажу і культура корупції, пов’язана з наркотрафіком. Такий відступ суттєво підриває політичну та юридичну риторику, що вибудовувалася з 2020 року.
Сам термін «Cartel de los Soles» з’явився не в матеріалах спецслужб, а в венесуельських медіа ще у 1990-х. Він слугував жаргонним позначенням чиновників і військових, корумпованих наркогрошима, а не назвою єдиного центру управління злочинним бізнесом.
Попри це, у 2020 році федеральне журі присяжних у Нью-Йорку затвердило обвинувачення, де «Картель Сонць» подавався як реальна структура, очолювана Мадуро. Саме на цій логіці згодом ґрунтувалися санкційні рішення і політичні заяви Вашингтона.
У 2025 році Міністерство фінансів США навіть внесло «Cartel de los Soles» до списку терористичних організацій, а Державний департамент повторив це рішення. Важливо, що такі позасудові визначення не потребують доказів у суді, що дозволяє політиці випереджати право.
Однак після затримання Мадуро та передачі справи до суду Мін’юст зіткнувся з необхідністю доводити твердження юридично. Саме тут версія про «картель» почала розвалюватися. У новому обвинуваченні згадки про нього скоротилися до мінімуму.
Будівля Федерального окружного суду в Нижньому Мангеттені в понеділок — Джефферсон Сігел
Тепер прокурори говорять про «систему», де доходи від наркотрафіку розподіляються між цивільними, військовими та розвідувальними посадовцями. Це вже не організація зі структурою, а корупційна модель управління, захищена верхівкою влади.
Такий крок одразу поставив під сумнів легітимність попередніх рішень адміністрації Трампа. Якщо «Картель Сонць» не існує як суб’єкт, тоді й його оголошення терористичною організацією виглядає політичним, а не правовим актом.
Попри це, держсекретар Марко Рубіо продовжив публічно говорити про «картель» як реальну силу. Це демонструє розрив між судовою логікою та політичною риторикою, яку Білий дім не поспішає коригувати.
Показово, що жоден з авторитетних звітів — ані Управління з боротьби з наркотиками США, ані Управління ООН з наркотиків і злочинності — ніколи не визнавав «Cartel de los Soles» окремою транснаціональною злочинною організацією.
Стара версія обвинувачення описувала масштабну змову, постачання зброї колумбійським повстанцям і спроби «залити» США кокаїном як формою асиметричної війни. Саме ця риторика виправдовувала жорсткі дії проти Каракаса.
Новий документ значно стриманіший, але не позбавлений суперечностей. До справи додали лідера банди Tren de Aragua як співучасника змови, хоча зв’язок обмежується кількома телефонними розмовами про супровід вантажів.
Експерти з латиноамериканської безпеки наголошують: включення цієї банди радше відображає політичні наративи, ніж реальні ланцюги наркотрафіку. Саме такі елементи можуть ослабити справу в суді.
У підсумку відмова від концепції «Картелю Сонць» демонструє межу між політичними інструментами тиску і судовою реальністю. Те, що можна проголосити санкціями, не завжди можна довести під присягою.
Цей кейс показує небезпечну тенденцію: коли зовнішня політика формує кримінальні обвинувачення, а не навпаки. У довгостроковій перспективі це підриває довіру до американської юстиції як незалежного арбітра, особливо у міжнародних справах.
